Екскурсія до курганів навколо с. Дирдина

У переддень різдвяних свят, 5 січня, незважаючи на пронизливий зимовий вітер, група найвідважніших туристів гуртка «Історики-краєзнавці» станції юних туристів здійснила мандрівку до курганів, що розташовані на початку с. Дирдин. Насамперед гуртківці відправилися на Кочержину гору, що знаходиться на межі територій с. Дирдин і м. Городища. У найвищій точці гори понад дорогою видніється недавно встановлений пам’ятний знак червоноармійцям 656 стрілецького полку 116-ї дивізії 38 армії, які влітку 1941 року намагалися стримати передові військові частини німецьких військ на підступах до Городища. Учні оглянули пам’ятник, прочитали напис на ньому, оцінили стратегічне положення гори з військової точки зору.

Рухаючись вершиною гори, група туристів пройшла вздовж краю здоровезного котловану колишнього глиняного кар’єру. Підійшовши до найвищої точки над урвищем, керівник гуртка Пеляк В. А. повідомив, що саме тут у 1988 р. археологи Черкаського краєзнавчого музею під керівництвом О. В. Білецької розкопали скіфський курган V–IV століттях до н. е. Далі Володимир Антонович розповів учням легенду про виникнення назви Кочержиної гори, а також про процес і результати розкопок. Учнів вразила історія про скіфське жіноче поховання, багате на інвентар, серед якого були залізні списи, бронзові стріли та золоті прикраси. Учитель звернув увагу, що вченими вже є доведеним той факт, що у скіфів існував інститут жінок-воїнів, яких тепер називають амазонками. Проте, скіфські воїтельки, на відміну від справжніх сарматських амазонок, не носили ні меча, ні бойової сокири, лише лук зі стрілами, спис, пращу і кинджал, тобто виконували у скіфському війську допоміжні функції. Від місця розкопок гуртківці рушили 200 м на південь.

Пройшовши посадку, туристи несподівано наткнулися на пагорб серед поля. Ним виявився збережений скіфський курган, насипаний на найвищій точці Кочержиної гори. Це місце маркується геодезичним репером з позначкою 199 м над рівнем моря. З вершини гори відкривається неймовірна панорама м. Городища та с. Дирдин. Діти захоплено розглядали найвищі споруди міста – заводські труби, верхівки храмів і коробки 5-поверховівок. Учні зрозуміли, що скіфи для могил своїх знатних воїнів вибирали найвищі і мальовничі місця. Далі історики піднялися на сам насип, провели вимірювання висоти і діаметру земляної споруди. Проте, на вершині кургану учні зафіксували несанкціоновані дії «чорних археологів» – один великий розкоп (3×5×2 м), а за ним ще три вузькі, але глибочезні шурфи – від 3 до 5 м завглибшки. Таким чином шукачі скарбів намагалися дістатися до скіфського золота. Однак, на наш погляд, вони так і не змогли добратися до поховання. Проте, саме факт руйнування найдавніших українських монументальних пам’яток, які до того ж є могилами вважаємо ганебним явищем нашого суспільства.

Після скіфських курганів гуртківців чекали ще давніші кургани – епохи бронзи. Далекими пращурами скіфів були племена катакомбної, а перед ними ямної культури бронзового віку. Ці народи, як і скіфи, також залишили після себе чимало надмогильних пам’яток. На початку с. Дирдин знаходиться курганна група із чотирьох насипів того часу. Усі вони лежать на другій терасі під Кочержиною горою. Коли ми спустилися з гори і поглянули на неї з долини, учні аж роти повідкривали, усвідомивши, що короткий час тому вони були звідси за кілометр, і бачили з гори пів міста і село наче на долоні, а зараз споглядають величний силует гори із сільської вулиці, звідки сама гора виглядає такою малою. На Будківці гуртківці оглянули і виміряли три існуючі кургани та послухали розповідь керівника про історію та дослідження четвертого кургану, що стояв на розі вулиць Шполянської і Механізатора та був розкопаний археологічною експедицією під керівництвом В. Григор’єва у 1994 р.

Виконавши намічену програму, група істориків-туристів повернулася у місто. Сподіваємося, що після сьогоднішньої екскурсії шкільна історія, яку учні проходили за підручниками (особливо теми присвячені скотарям українського степу) ожила у їхній уяві та надовго залишиться в пам’яті.