Екскурсія у Набоків

На початку травня група вихованців гуртка «Історики-краєзнавці» Станції юних туристів здійснила автобусну мандрівку у село Набоків. Гідом по селу стала наша давня знайома – директор Набоківського будинку культури та керівник місцевого фольклорного колективу Наталія Гуріна. Насамперед гуртківці оглянули набоківський будинок культури, оглянули актову залу та бібліотеку, відвідали церкву св. Миколая, яка є головною архітектурною пам’яткою села. Храм постав 117 років тому, коли селяни 1904 р. викупили в Буді-Орловецькій дерев’яну церкву, на місці якої планували звести нову кам’яну. Пронумерувавши всі бруси і деталі, набоківчани відтворили в себе вдома будянський храм. Так у Набокові з’явилася і збреглася до нині одна з чотирьох дерев’яних сакральних споруд дорадянської пори нашого привільшанського краю. Інші три знаходяться в Орловці, Хлистунівці і В’язівку. У них уже побували краєзнавці Станції туристів, тепер відвідали останню. Церква, як і три «посестри», хрестоподібна в плані, проте відрізняється дзвіницею над бабинцем (такого виду лише в Орловці). Однак, лише набоківський храм прикрашений портиком із незвичним фігурним фронтоном. Аналогічні хвилясті фронтони виконані над боковими входами поперечної нави. За словами Н. Гуріної, святиня у радянські часи була «репресована» – використана під комору, спортзал тощо. А за повідомленням місцевого краєзнавця верхи церкви були зруйновані та відновлені вже після Незалежності. Тож автентичними можна вважати лише нижню зрубну частину храму, який до того зберіг унікальні вікна ще старої будянської церкви, вік котрої сягає XІX ст. Гуртківці мали змогу зайти всередину храму, купол якого розписав місцевий художник. На іконостасі можна побачити крім сучасних також старі ікони, в т. ч. з німецькими написами, але таких небагато. Частина образів одягнуті в пишні карбовані шати. Поруч із церквою розташований цвинтар. Наталія Іванівна показала учням могилу чотирьох невідомих солдатів ЧА, що загинули наприкінці ІІ світової війни в боях за Набоків. Неподалік знаходиться могили ще двох воїнів радянської армії, які втратили свої життя в Чехословаччині під час придушення «Празької весни» 1968 р. Так далеко по війні загинули невинні українські чоловіки, виконуючи злочинні накази уряду СРСР. Молодшому з них, Миколі Баклицькому, було всього 20 років, а старший загинув у 41 рік, на день свого народження. Крім церкви та кладовища гуртківці також оглянули ще одну історичну пам’ятку села – будівлю Набоківської школи 1910 р., що після сторічної роботи зупинила свою освітню діяльність 10 років тому. Заключним акордом мандрівки стала незабутня зустріч гуртківців із 90-літнім старожилом, ветераном набоківського футболу і легендою городищенського спорту – Д. Пожаром. Дмитро Карпович пригадав і розповів краєзнавцям про лихо Голодомору 1933 р., яке закарбувалися в його пам’яті на все життя, а також неймовірні історії зі свого воєнного дитинства. Діти слухали розповіді колишнього вчителя фізкультури та учасника війни затамувавши подих. Повертаючись у Городище, краєзнавці оглянули на полі великий курган (імовірно скіфський), який, на жаль, продовжують розорювати. Доцільно було би огородити і зберегти таку рідкісну в наш час історичну пам’ятку. Наприкінці екскурсії група туристів за попередньою домовленістю із О. В. Лупашком, заїхала на агрофірму «Шульц», де познайомилися із тваринницькою галуззю економіки громади. Працівники підприємства показали учням корівник на кілька сот голів худоби двох порід, одна з яких українська степова. Зоотехнік ознайомив учнів із особливостями розведення великої рогатої худоби та розкрив складний шлях виготовлення молокопродуктів від ферми до потрапляння на стіл у вигляді відомим усім дітям йогуртів і кефірів. Також учні отримали змогу оглянути на території агрофірми завод із виробництва круп, яких тут виготовляють шість видів. Готову продукцію фасують у кілограмові пачки. Останню функцію виконує спеціальна упаковочна машина українського виробництва. Покидаючи набоківські місця, краєзнавці залишили на майбутнє декілька не пройдених і не досліджених за перший раз історичних та соціальних об’єктів, до яких варто повернутися, щоб глибше пізнати минуле і сучасне життя села на північній околиці Городища.

Керівник гуртка «Історики-краєзнавці» СЮТ Пеляк В. А.